Гарантія (банківська, платіжна, договірна)

1. Загальне поняття

Гарантія — це зобов’язання однієї сторони (гаранта) забезпечити виконання певного обов’язку іншою особою або взяти на себе відповідальність за невиконання нею цього обов’язку. У правовому сенсі гарантія є формою забезпечення виконання зобов’язань, яка надає кредитору (бенефіціару) додаткову впевненість у належному виконанні умов договору.

Гарантія може бути:

• банківською — зобов’язання банку сплатити кошти бенефіціару в разі настання обумовлених умов;
• платіжною — гарантія оплати певної суми за контрактом;
• договірною (контрактною) — безпосереднє зобов’язання сторони виконати умови договору або нести відповідальність за їх порушення.

2. Законодавче регулювання

В Україні правовий інститут гарантій регулюється такими нормативними актами:

• Цивільний кодекс України (ст. 567–568): визначає поняття банківської гарантії;
• Господарський кодекс України;
• Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;
• Міжнародна практика та інструкції (наприклад, URDG 758 — Уніфіковані правила щодо незалежних гарантій, видані Міжнародною торговою палатою).

3. Банківська гарантія

Банківська гарантія — це письмове зобов’язання банку-гаранта сплатити бенефіціару (отримувачу гарантії) певну суму в разі неналежного виконання зобов’язання боржником (принципалом). Це незалежне зобов’язання, яке не залежить від основного договору.

Сторони:

• Гарант — банк або фінансова установа;
• Принципал — боржник, який доручає банку надати гарантію;
• Бенефіціар — особа, на чию користь надається гарантія.

Приклади застосування:

• тендерна гарантія;
• гарантія повернення авансу;
• гарантія належного виконання контракту;
• гарантія платежу за поставку товару.

 Особливості:

• є безвідкличною;
• виплачується на першу вимогу бенефіціара (якщо інше не передбачено умовами);
• не залежить від спорів між принципалом і бенефіціаром.

4. Платіжна гарантія

Платіжна гарантія — це зобов’язання гаранта (зазвичай банку) здійснити оплату в межах визначеної суми у разі, якщо платник (принципал) не виконає своє платіжне зобов’язання перед постачальником (бенефіціаром).
Використовується переважно в зовнішньоекономічних контрактах, будівництві, лізингових угодах.
Платіжна гарантія може бути окремим документом або частиною банківської гарантії, у межах якої гарантується саме оплата.

5. Договірна (контрактна) гарантія

Договірна гарантія — це зобов’язання, прямо передбачене договором, яке встановлює відповідальність сторони за неналежне виконання або невиконання зобов’язань.

 Форми договірної гарантії:

• застава;
• порука;
• авансові платежі з гарантією повернення;
• штрафні санкції або пеня;
• гарантійні листи.

 Часто включає положення про:

• строки виконання;
• гарантійне обслуговування;
• фінансову відповідальність за дефекти товару чи послуги.

6. Порівняння видів гарантій


Висновок

Гарантія в праві — це ключовий інструмент упередження ризиків і забезпечення виконання зобов’язань. Залежно від виду гарантії, вона може виступати як самостійне фінансове зобов’язання банку або як умова, прямо зафіксована в договорі між сторонами. Банківські та платіжні гарантії особливо важливі у сфері державних закупівель, міжнародної торгівлі та інвестиційних проєктів.